• Your cart is empty.

Оцінка кредитного ризику банками

Коротко про Постанову №351.

Причини появи нової постанови

В процесі аналізу банківської кризи 2014 виявлені ряд значних недоліків регулювання кредитних ризиків в нормативно-правових актах НБУ. Зокрема, стрес-тестування 20 найбільших банків здійснене спеціалістами регулятора надали ґрунтовне розуміння недоліків попередніх регуляцій та необхідність наближення до рекомендацій з оцінки кредитного ризику Базельським комітетом.

Важливо розуміти, що оцінка кредитних ризиків банків відповідно до вимог регулятора є пруденційною вимогою для забезпечення адекватності капіталу фінансових установ, нова постанова не визначає рівень резервів для цілей фінансової звітності, останні розраховуються у відповідності до облікової політики кожного банку та МСБО 39 (IAS 39).

Основні нововведення порівняно з попередньою постановою

Нова постанова є прикладом поступового переходу до сутнісного пруденційного регулювання із запровадженням як принципів, так і правил оцінки ризиків. Застосування такого регулювання потребує використання професійних суджень на основі об’єктивних доказів. Найбільш значимим за впливом на оцінку кредитного ризику застосуванням суджень в новій постанові є визнання ознак високого кредитного ризику та ознак дефолту.

Також суттєво змінюються підходи до кредитного аналізу. Так, всі кредити розподіляються на індивідуальну та групову (портфельну) оцінку кредитного ризику без можливості  вибору методу оцінки з боку банків. Причому діапазон застосування групової оцінки розширений (включаються кредити до 2 млн грн замість попереднього порогу 50 тис грн) і параметри кредитних ризиків групової оцінки пом’якшені.

Підходи до оцінки кредитних ризиків великих кредитів суб’єктів господарювання навпаки стають значно більш жорсткими та значною мірою наближені до міжнародних практик. Наприклад, кредитний рейтинг (клас) позичальника визначається його фінансовим станом, який оцінюється за показниками фінансової звітності. Крім того, для позичальників з сукупною сумою боргу перед банком більше 200 млн грн вимагається підтвердження фінансової звітності зовнішнім аудитом (вимога стає обов’язковою для звітності починаючі з 2017 року). Також нова постанова впроваджує обов’язкове врахування впливу групи на кредитний рейтинг позичальника шляхом оцінки фінансового стану консолідованої звітності та взаємозв’язків позичальника з групою, до якої він належить. Наступним кроком до позичальників застосовуються критерії коригування (пониження) рейтингу у разі наявності факторів / ознак високого кредитного ризику та ознак дефолту. Відходить в минуле практика високих рейтингів неплатоспроможним позичальникам за показниками фінансової звітності лише через відсутність прострочення.

Нова постанова впроваджує принцип оцінки кредитного ризику на рівні очікуваних втрат (збитків).  Такий принцип для цілей пруденційного регулювання банків  є стандартною міжнародною практикою наглядових органів. Крім того, такий підхід є більш консервативний, ніж кредитний ризик на рівні понесених збитків відповідно до МСБО 39 (IAS 39), та відповідає підходам нового стандарту IFRS 9 (МСФЗ 9), перехід на який є обов’язковим з фінансового року, який почнеться 1 січня 2018 року..

Серед інших загальних змін, що стосуються всіх кредитів та позичальників, важливим є посилення вимог до прийнятності забезпечення. З переліку прийнятного забезпечення виключені майнові права на товари,  ненадійний вид забезпечення з найбільшими маніпуляціями з боку банків. Також значно посилені вимоги до забезпечення в формі товарів в обороті та переробці, а саме встановлена вимога контролю за місцем збереження та відвантаженням товарів з боку кредитора. Принципи прийнятності забезпечення, встановлені в постанові, детально описують характеристики, невідповідність яким унеможливлює врахування забезпечення.

Також нова постанова вимагає та заохочує банки розвивати практики ризик менеджменту та якісний збір інформації про власний досвід кредитування, на основі якого банки вже зобов’язані індивідуально оцінювати точкові значення показника імовірності дефолту (PD) в межах діапазонів, встановлених відповідно до єдиних підходів регулятора. Таким чином, банки спільно з регулятором наближуються до можливості в майбутньому перейти до внутрішніх моделей рейтингування.


Постанова 351 є значним кроком в напрямку наближення до міжнародних пруденційних практик оцінки кредитного ризику та забезпечення достатнього рівня капіталу як індивідуальних банків, так і всієї банківської системи для сталого функціонування.


 

Роздрукувати цю статтю Роздрукувати цю статтю
Коментарів немає

Залишити відгук

Пошук